Метро в Канаді – один із найпопулярніших видів транспорту. Бурхливий розвиток мегаполісів та стрімке зростання кількості населення стали причиною розбудови метрополітену у великих містах. З часом можливості наземного транспорту в Торонто не змогли задовольняти потреби місцевих жителів. Тому це місто стало найпершим серед всіх канадських поселень, де з’явилося метро. Детальніше на toronto-future.
Історія появи перших трьох ліній метрополітену в Торонто
Вперше жителі Торонто скористалися підземним потягом 30 березня 1954 року. Метро розвантажило діяльність інших видів транспорту. За завантаженістю метро в Торонто посідає друге місце серед інших міст, де воно використовується. З часом у Торонто розбудувалася ціла система з підземних, наземних і надземних ліній швидкісного транспорту. Кожна з гілок метро позначається кольором: жовта, зелена, фіолетова, синя і червона.
Серед всіх ліній найпершою побудували жовту лінію під Yonge Street з короткою протяжністю вздовж Фронт-стріт. Запустили її в експлуатацію 30 березня 1954 року. Спочатку вона об’єднувала 12 станцій та мала довжину 7,4 км. Згодом ця лінія активно розширювалася та поєднувалася з новими гілками швидкісного транспорту.
Практично відразу після появи жовтої лінії почали обговорювали створення другої лінії метрополітену. У 1956 році затвердили проєкт цієї гілки і почали втілювати його на практиці. Зелена лінія виникла 26 лютого 1966 року. Вона також відома як лінія Блур-Денфорт і складалася з 20 станцій. Пізніше її розширили в обох напрямках, а після 1980 року її розвиток припинився. Маршрут лінії проходить через центр Торонто, а коли метро припиняє діяльність у нічний час, то цим шляхом курсують автобуси. Більшість станцій зеленої лінії підземні та однотипні, без особливих архітектурних рішень.
Синя лінія з’явилася в Торонто третьою і об’єднувала 6 станцій. Дата її створення – 24 травня 1985 року. Місцеві жителі вживають й іншу її назву – лінія Скарборо. Наприкінці 2000-х років розглядали варіанти реконструкції цієї лінії, але в результаті прийняли рішення її закрити, а другу лінію розширити. Допоки ці зміни не відбудуться, то третя лінія функціонуватиме. Вона побудована у вигляді легкого метро. Її відмінність полягає в тому, що тут задіяні повністю автоматизовані потяги менших розмірів, ніж на інших лініях. Крім того, ширина колії відрізняється від тієї, яка притаманна іншим гілкам метрополітену в Торонто.
Поява четвертої та п’ятої гілок метрополітену
24 листопада 2002 року почала свою роботу четверта фіолетова лінія з п’ятьма станціями, також відома як лінія Шепард. Її будівництво тривало з 1995 року. Вона є найкоротшою з усіх ліній. Її довжина становить 5,5 км. Спочатку планували будівництво набагато довшої лінії, проте через недостатнє фінансування зупинилися лише на початковому етапі.
Найпізніше виникла червона лінія. 17 грудня 2017 року вона стала доступною для місцевого населення та мандрівників, які постійно відвідують одне з найбільших канадських міст. Її протяжність 8,6 км. Червона лінія складається з 6 станцій. Незалежно від пори року в Торонто завжди багато туристів, бо мегаполіс має чим здивувати та приваблює не лише пам’ятками архітектури, а численними місцями відпочинку. До визначних місць та природних об’єктів можна дістатися саме на метро. Станції розміщені таким чином, щоб зручно було добиратися в будь-який куточок міста.
Метрополітен у Торонто постійно зазнає певних змін. Одні лінії розширюються, на інших з’являються занедбані станції. Найпопулярнішою з них є Лоуер Бей. Функціонувала вона всього півроку. Тут знімали фільми, серед яких – “Джонні Мнемонік”.
