Ідея живлення автобусів електроенергією з дротів виникла у Великій Британії та США на початку 1910 року. Тролейбуси не потребували сталевих колій, обмежені лише дротами вони були простими та дешевшими в експлуатації, ніж трамваї. Водночас мали багато переваг – використовували для їзди електроенергію замість дорогого бензину, не забруднювали навколишнє середовище.
У 1922 році в Торонто встановили експериментальні тролейбусні лінії. З того моменту в місті розпочалася “тролейбусна ера”. Детальніше про це, читайте на toronto-future.com.
Експериментальна технологія
Перший тролейбусний маршрут в Торонто пролягав вулицею Mount Pleasant Road. Він запрацював у червні 1922 року, тоді містяни вперше побачили транспортний засіб гібрид автобуса та трамвая розрахований на 30 місць. Експеримент видався успішним, оскільки пасажиропотік зріс до такого рівня, що керівництво TTC (Toronto Transit Commission) вирішило закупити кілька тролейбусів. Проте розвиток системи тривав не довго. У 1925 році тролейбуси більше не курсували Торонто.
Відновлення відбулося лиже восени 1947 року. Саме тоді TTC запустило перший тролейбусний маршрут нового покоління, використовуючи транспортні засоби, розроблені на заводі Canadian Car and Foundry у Fort William.
Після закінчення Другої світової війни тролейбусні системи в Канаді пережили справжній бум розвитку. Монреаль, Вінніпег та інші міста вже мали власні тролейбуси, Торонто збиралося успадкувати їхній приклад.
У 1946 році CC&F побудувала тролейбус Т-44, який в листопаді того ж року доставила в депо ТТС у Лансдауні. Відтоді розпочався активний розвиток цього типу транспортної системи. Тролейбуси замінили автобуси. В різних містах Канади утворилася велика тролейбусна система, яка замінила трамваї. Безліч трамвайних систем переобладнали на тролейбусні.
Проте в Торонто трамвайна система була досить великою, на неї багато грошей виділяла влада, тому повне переведення її на тролейбуси не могло бути виправданим. Перші тролейбусні маршрути в Торонто, які працювали до війни переобладнали на трамвайні лінії.
В середині 1950 року ТТС закупив вживані тролейбуси в Оттаві. Станом на 1954 рік в місті було створено 6 маршрутів, на яких працювало 125 тролейбусів, порівняно з понад 700 трамваями, ця цифра була мізерною.
Повна перебудова
До 1990 року по місту курсувала велика кількість тролейбусів. З 1960 по 1970 рік відбулося чергове розширення тролейбусної мережі. Проте вигляд та стан транспорту вимагав кращого. Оскільки в той період ТТС зосередило всі зусилля на розширення мережі, а не на придбанні нових транспортних засобів, ТТС почали розробляти програму ремонту старих тролейбусів, у яких строк експлуатації добігав кінця.
Western Flyer Coach у Вінніпезі взялося за повну реконструкцію тролейбусів. Вони встановили нові шасі, кузови, відновили важливі компоненти. Перші відремонтовані транспортні засоби були виведені на маршрут у 1972 році.
У всьому винна криза
На початку 1990 року тролейбусна система Торонто наближалася до занепаду. Багато транспортних засобів вивели з експлуатації. У 1991 році, щоб не втратити парк та не зазнати занепаду, ТТС вирішили орендувати 30 додаткових тролейбусів у Edmonton Transit System (ETS). Проте, цей захід був марним.
В той період різко зменшився пасажиропотік, разом з ним державне фінансування. Крім того, підвищилась ціна за проїзд. Через повну економічну кризу в місті довелося перевести тролейбуси на дизельне пальне. Станом на 1991 рік в Торонто існувало 4 маршрути. Останній раз тролейбус курсував вулицями міста 28 грудня 1991 року.
Хоча тролейбуси зникли, їхні дроти залишилися на деякий час, напевно на випадок, що вони знову знадобляться. Але в 1996 році було прийнято остаточне рішення зняти всі дроти й відправити на металолом. Таким чином закінчилася «тролейбусна ера» в Торонто.
