В історії міста Торонто було не багато авіакатастроф, проте та, яка сталася 5 липня 1970 року, забрала багато життів безневинних людей. Подія принесла велике горе в сім’ї загиблих, наклала негативний слід у пам’яті багатьох людей. Детальніше про катастрофу, читайте далі на сайті toronto-future.com.
Як все було?
Рейс №621 Air Canada DC-8-63 CF-TIW зі 100 пасажирами, шістьма бортпровідниками та трьома членами екіпажу на борту вилетів з аеропорту Монреаля о 7:17 годині до Торонто. Час польоту тривав практично годину. Прибувши до аеропорту Торонто о 8 годині 6 хвилин він торкнувся злітно-посадкової смуги й розбився.
Перевірка літака перед посадкою була здійснена. Під час перевірки судна, пункт опускання шасі та спойлеронів був навмисно пропущений. Капітан повітряного судна та його помічник знали про не доскональну перевірку, проте не зробили нічого.
Все було добре до тих пір, поки з літаком в повітрі не розпочалися проблеми. Капітан помітивши, що судно має несправність дав команду помічнику запускати спойлерони, безпосередньо перед тим, як літак торкнеться злітно-посадкової смуги. Після цього на літаку зменшили потужність й розгорнули наземні спойлерони. Це сталося, коли літак знаходився на висоті 60 футів над злітно-посадковою смугою. В результаті цих дій судно почало стрімко падати.
Практично одразу, в паніці, капітан ввів у дію всі 4 двигуни та відтягнув назад панель управління, внаслідок чого ніс судна почав обертатися вгору. Попри вжиті капітаном заходи, він не зміг запобігти приземлення літака на злітно-посадкову смугу.
Коли судно вдарилося об злітно-посадкову смугу, двигун №4 і пілон відокремилися від літака, вони впали на злітно-посадкову смугу разом з нижньою обшивкою крила. При цьому було пошкоджено навісне обладнання двигуна №3, але навіть після приземлення двигун продовжував працювати.
Після такого крутого приземлення літак різко піднявся на висоту 3100 футів над землею. Під час набору висоти між пілотом та диспетчером аеропорту, відбулася розмова. Екіпаж вважав, що може зробити ще одну вдалу посадку на злітно-посадкову смугу №32.
Проте екіпаж не враховував, що за 40 секунд аварія буде незворотною. Під час набору висоти літака з’явився вогонь і дим. Приблизно через 2 з половиною хвилини після першого приземлення у районі двигуна №4 сталося загоряння, конструкції крила падали на землю.
Через кілька секунд загорівся третій двигун і він разом з пілоном відірвався від крила й впав на землю. Літак здійснив різкий маневр, швидко втратив висоту, відірвалася основна частина обшивки крила, після чого судно вдарилося об землю на високій швидкості, близько 220 вузлів у положенні з високо піднятим лівим крилом і низько закинутим носом.
На борту літака перебувало 109 осіб, всі вони загинули.
Помилки коштують життя
Для розслідування цієї катастрофи була створена слідча комісія. Рада опублікувала свій офіційний звіт 29 січня 1971 року, в якому було визнано, що аварія сталася через помилку пілота.
До катастрофи призвели кілька обставин. Найперше – це невиконання капітаном перевірки важливих систем судна перед вильотом. Крім цього, є вина виробника судна Air Canada, який в інструкціях не повідомив, що наземні спойлерони літака можна розгортати під час польоту.
Відновлення та ідентифікація тіл після падіння судна відбувалася повільно через розкопування кратера на значну глибину. Виявилось, що понад 20 пасажирів були громадянами США.
У 2013 році в Торонто землевласники території, де впало судно, разом з забудовниками подали заяву на визначення ділянки місця катастрофи цвинтарем і меморіальним садом. Меморіал офіційно відкрили в липні 2013 року на місці поблизу Degrey Drive та Decorso Drive у сучасному Брамптоні.
Невеликий меморіальний парк площею 3000 квадратних метрів, містить 109 маркерів з білого граніту. Він є вічною пам’яттю й свідченням, що помилка коштує життя.
