Появу першого тротуару в Торонто пов’язують з іменем Джессі Кетчум. Він рано втратив рідну матір, а прийомні батьки не забезпечили його щасливим дитинством. Джессі Кетчум зумів себе реалізувати з переїздом у Торонто. У великому місті він здійснив свої мрії та зрозумів, що одним з його покликань є благодійність. Володіючи шкіряним підприємством, власник потурбувався, щоб його підлеглі безперешкодно добиралися до роботи. З цією метою він розпорядився прокласти тротуар. Далі на toronto-future.
Джессі Кетчум: хто такий і чим запам’ятався жителям Торонто
Джессі Кетчум народився 31 березня 1782 в містечку Спенсертаун, округ Колумбія, штат Нью-Йорк, США. Мама – Моллі Роббінс Кетчум – померла, коли сину виповнилося всього шість років. Після цього хлопець виховувався в прийомній сім’ї, проте жилося йому зовсім несолодко. Прийомні батьки забороняли Джессі відвідувати школу.
У сімнадцять років, підлітком, він переїжджає в Торонто. З 1796 року тут поселився його брат Сенека та придбав невелику ферму у північній частині міста, де займався землеробством. Прийомний батько Джессі Кетчума був шкіряником та передав свої знання прийомному сину. У 1812 році він придбав шкіряний бізнес у американця, який покинув країну, уникаючи воєнних дій на британській стороні. На війні оброблена шкіра користувалася попитом. Джессі Кетчум не лише займався підприємницькою діяльністю, а й поповнив лави 3 полку Йоркського ополчення і брав безпосередню участь у війні.
Справи у Кетчума йшли доволі непогано, він став успішним і швидко розбагатів. Через деякий час придбав земельні ділянки між вулицями King та Queen, Yonge та Bay, куди входила нинішня територія парку Cloud Gardens та вулиці Temperance. У 1813 чи у 1814 році (точної дати немає) Джессі Кетчум побудував біля шкіряної фабрики власний будинок. Цією спорудою захоплювалися тогочасні жителі. Зовні він нагадував справжній особняк, який прикрашала невелика вежа. Звідси власник будинку спостерігав за кораблями в гавані.
Благодійність понад усе: добрі справи Джессі Кетчума
Величезне місто Торонто раніше нагадувало невелике поселення, яке поступово перетворювалося в мегаполіс з усіма зручностями. Декілька десятиліть назад тут не було хороших доріг, освітлення, розвиненої транспортної системи та інших благ цивілізації. Поступово хмарочоси з’явилися на місці звичайних будинків, а тогочасні дороги ставали незручними для пересування людей та транспорту, який швидко заполонив вулиці міста. Добратися працівникам до місця роботи ставало дедалі некомфортно.
Джессі Кетчум також почав думати про благоустрій тієї частини Торонто, де жив та мав своє підприємство. Він перший подбав про створення тротуарів. Частина брудної вулиці Yonge, яка простягалася до шкіряної фабрики, була вистелена дубильною корою, щоб наймані працівники чистими приходили на роботу.
Джессі Кетчум був шанованою людиною і успішним бізнесменом, який частину своїх грошей віддавав на благодійність. Недаремно він носив прізвиська “батько Кетчум”, “друг дітей”, бо опікувався освітньою мережею. Бізнесмен володів землями і жертвував їх на будівництво шкіл та церков.
Невдовзі шкіряний бізнес переїхав у Буффало, де Кетчум продовжував виділяти кошти на благодійність. На його честь названо школи, парк і вулиці. Під час громадянської війни виділяв кошти сім’ям солдатів і допомагав хворим на холеру в 1849 році.
За волею долі, благодійник застудився по дорозі зі школи, яку спонсорував. Згодом хвороба прогресувала, і Кетчума не стало в 1867 році.
